Поэзия, которая цепляет за душу

Ведьма Написал(а): 16 октября 2013 г. в 13:34

"Мои мечты и чувства в сотый раз
Идут к тебе дорогой пилигримов"
В. Шекспир

Астра Написал(а): 16 октября 2013 г. в 14:31

[Влада Успенская,]

А ты ещё способен удивляться?
Считать росинки в зарослях травы,
В мороз и солнце с нежностью влюбляться
И называть кузнечика на «Вы»,

Соседской кошке сшить к обеду платье,
Скатиться с снежной горки кувырком,
Весенний ветер заключить в объятья,
Смеяться над каким-то пустяком

Я не боюсь, что выгляжу нелепо -
Король и шут, да крылья за спиной.
Пусть травят байки мумии из склепа –
Им никогда не справиться мной.

Астра Написал(а): 16 октября 2013 г. в 14:35

Мене лякає небо байдужiстю своєю, –
Вже котру темну нiч всмiхається менi!
Здається, порiвняє мої думки з землею,
Здається, що колись залишусь увi снi.

Мене лякає вiтер – звичайний, непостiйний.
Вiн так багато знає про все моє життя.
Нехай цей вiтер вiльний, нехай вiн особливий –
Йому я не розкрию найкращi почуття.

Мене лякає слово, таке звичайне слово,
Бо ним не раз вбивали останнiй подих мiй.
Без непотрiбних слiв життя було б чудове...
Я знаю, все це кроки нездiйснених надiй.

Мене лякають очi – оманливи, холоднi, –
Їх скаженiлий погляд сiдає в глибинi.
Всi дiвляться на мене, вдивляються з безоднi
I поступово зникне життевий струм в менi.

Я побiжу далеко, у стiнах заховаюсь,
Вiд сорому розтану, вiд жаху закричу.
Не витримають люди, та я себе злякаюсь,
Зберу шматочки серця i в спокiй полечу.